Пахне
любистком і м’ятою Вечір сьогодні в селі. Лебедем місяць над
хатою В сизій купається млі. Вітер вовтузиться в травах, Зморений
сонцем за день. Вийшов у верби до ставу Схожий на парубка клен. Сад,
як вітрило барвисте, Цвітом тріпоче смерком. Серцю моєму затишно,
- Вечір блукає селом…
Згадалося чомусь як пахнуть роси, А, може, це наснилося мені, Бо й досі бачу - я малий і босий На колосками всипаній стерні. Я й досі бачу - вікна на осоння, Дощаті двері, витертий поріг... То наша хата з димарем червоним На перехресті чотирьох доріг. То - наша хата... Верби на причілку, Город і двір, відкриті всім вітрам, І мама, прихилившись до одвірка, Окраєць хліба ломить пополам...
О, які чудові і знайомі картини...... а ще коли біля того ставу та хати щовечора чути хор жабок скрекотух, а вранці - спів соловйів... А з чим іще може зрівнятись запах свіжо скошеної трави..... Такі сильні відчуття починаються десь далеко в дитинстві, але залишаються в серці на все життя....... Ваші вірші і коменти - ЧУДОВІ!!! Скільки всього навіяло і згадалось.....
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
