Припорошила паморозь квіти, Остудивши яскраві вогні. Віддаляються сумно від літа Занапащені осінню дні. Затуманена стужею тиша Над оголеним садом стоїть. Подих вітру спросоння колише Павутиння посріблену сіть. Задираючи голову вгору, Чорногузів не бачу в гнізді. Відлетіли удосвіта з двору І розтанули в млі без слідів. Де земля приміряє барвистий, У боязні застуди, кожух, - Під ногами опалого листя Шелестіння печального рух Розтривожена шерехом тиша Від моїх до сусідських воріт. Лише вітер легенький колише Павутиння посріблену сіть..
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
