Хмільний сусід на милицях Кульгає до воріт. Більмом єдиним дивиться Здивовано на світ. У кожушку розхристанім І в шапці набакир, - По кроках всіх на відстані Впізнає дебошир. Гукає на всю вулицю: - Вітьок, гайда скоріш! Обіцяний не чується Колись тобою вірш. Неначе казку вивчену Повторює ізнов: - Читай мені про дівчину І про її любов!.. Коли читаю – слухає Й сопе немов би міх. Та так ворушить вухами, Що пробирає сміх. Та струнами невидними Ми з’єднані в ту мить, Коли поміж обидвома Поезія звучить. Один одному радими Прощаємося ми Укриті снігопадами Холодної зими…
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
