Снігурі сумують
за снігами,
Догори підводячи
дзьоби.
Невідривно,
прямо, до нестями
Виглядають зиму
щодоби.
Поруділі парки і
бульвари
У безмежжя
втоплені калюж –
Від сльоти без
роздумів я б зараз
Куди – небудь сам
чкурнув чимдуж...
Наче суміш фарби
на палітрі,
Меркне світ без
білих кольорів.
Знемагаю в
кислому повітрі,
Поділяю тугу
снігурів.
02.12.12
|