Проводжаючи сина в дорогу, Мати, голосом повним журби, Промовляла мені: "Віру в Бога На важкому шляху не згуби!..” Витираючи сльози на віях, Повторяла щомиті своє: "Пам’ятай, що людині надія Помирати в житті не дає!.. Може, довгою буде розлука, Бережи у душі ненасить До найвищої в світі науки – Україну всім серцем любить!..”
22.01.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (22.01.2012)
| Автор: Кучерук ВікторE
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
