Зливами умите, сонечком зігріте, Завітало в гості довгождане літо. У дорозі дальній натрудивши крила, Щебетом пташиним впало з небосхилу На луги й діброви, на річки і ниви – Ніжне і принадне, світле і щасливе. Тулиться безвинно до щоки щокою І душі чутливій знов нема спокою… 06.06.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (06.06.2012)
| Автор: Кучерук Віктор
Так, душі чутливій знов нема спокою - Знов душа поета лине за рікою, За вітрами в небо прагне полетіти, Впасти з хмар дощами, все покрити цвітом, Вмити спраглі душі в росах світанкових, Малювати дійсність в барвах веселкових, У серцях схололих розтопити кригу І навік лишитись словом в вічних книгах...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
