Споглядаю, як у
передмісті,
Холодком
налякані сади,
Засипають різнобарвним
листям
Ніг моїх
натомлених сліди.
Шарудять,
зруділі, під ногами,
Мов при втечі
миші між трави
Там, де сонце –
в затінку, місцями,
Спробуй їх,
вологих, оживи!..
Мерехтять
жаринки звідусюди,
Та не зігрівають
аж ніяк
Ні моє обличчя,
ані груди,
І, напевно, це
недобрий знак...
10.11.12
|