Важкі гріхи й малі провини Із давніх пір мені болять. Несу в душі їх, як на спині Безповоротних літ печать. Незримі рани невигойні, Як віхи пройдених доріг. Про них казати непристойно, Але мовчати я не зміг. Неначе зважився на вирок Не їм, а грішному собі, Щоб не було сумління здирок Ні у душі, ні на горбі. Готовий падати з вершини Скороминущих тихо днів За всі гріхи свої й провини Сьогодні в пекло до чортів. Аби мені простили люди Безкарні витівки старі, - Щоби розвіялась огуда Його до мене угорі… 23.10.11
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
