Я до тебе непомітно На світанні підкрадуся І диханням, наче вітром, Сколихну волосся русе. Розімлілу в сонній млості, Роздивлюся безсоромно. Упаду рішуче в постіль, - Нетерплячий, невгамовний. Поцілунками покрию Вушка, очі, щічки, губи. Всю тебе – од п’ят до шиї Облоскочу, приголублю. Обласкавлену, без тями, Господиню беззахисну, - Обплету, мов хміль, руками, До грудей, як скарб, притисну. І зітхнеш ти – безпорадна, Розпашіла неабияк, - І єдиним простирадлом Нас од сорому прикриєш… 04.05.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (04.05.2012)
| Автор: Кучерук Віктор
Обережніше, Вікторе, бо вірш читає багато жінок, та як поз"їжджаються всі в Умань... А часу мало, всього два дні, роботи ж тобі - непочатий край! Готуйся, щоб у запасі хоч вірші були, на всяк випадок.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...