Вітю, ти береш за серце своєю поезією, але оцей момент трохи я б підправила... Ну така вже вредна кобіта. все би щось виправляла)) Я на неї впаду березневим світанням, Додивитися сни застарілі не дам. Поступово - єдиним два дихання стануть, щоб ніколи вже не розлучатися нам…
Не думаю, що пропоновані виправлення поліпшать вірш. "ДихАння" цілком вписується в норми літературної мови, так само як і "розстатися", хіба що останнє дещо утруднює декламування. До того ж, пропонований останній рядок геть збиває ритм вірша. Щоб уникнути "розстатися", можна було б "І ніколи в розлуці не бути вже нам". Але то на розсуд автора. І ще. Я радив би подумати над рядком "І торкнуся грудей свіжим вітром, мабуть". Якось оце припущення "мабуть" не в"яжеться з навальною силою ЛГ. Може я й помиляюсь? Зарані прошу вибачення.
Я про те відаю, Євгене. ДИхання - літератуне слово, а при необхідності можна скористатися діалектним - дихАння, що я й зробив спочатку, але Люба краще нас знає про те друге дИхання, тому й погодився з нею...)) Дякую тобі.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
