Я підсніжником білим проросту крізь долоні
Твоїх рук, що шукали холодні сніги.
Чи чекали так довго сніговії холодні
Твоє серце, що сяє уже навкруги?!

Дякую тобі, Тамаро.

Тому хлопцеві треба було двері від снігу розчистити, щоб дівчина вийшла... Це я про наболіле.
Вірш нагадує народний мотив.

Тамаро, про розчищення від снігу воріт та хвіртки, повір, що мені вже говорили...)) Ви ніби змовилися...

Одна моя подруга "зжалилася" над одним таким: мати її випихала - йди, скажи йому щось, бо він у мороз замерзне! Отакий був упертий! "Зжалилася", та й заміж за нього вийшла. А він у день весілля сказав:"Всьо, хватіт прітворяться!" І пішло-поїхало: пиятика, неробство і т.д. Ото як не хочеш до нього - то краще не виходь, а його впертість - то його власна справа!

Ларисо, мій ЛГ не такий!
Добре, відкрию вам таємницю - це про Сашка Бойка його сват написав!..)))

Може її мати не пускала?

Сподіваюся, що через тиждень ЛГ сам мені про це розповість, а я вже потім, може, і вам повідаю...))

Не знаю, кому як, а мені вірш, як річечка ллється, гарно!

Мабуть, ти, Олексію, також зараз десь замерзаєш, і мої слова твою душу обігріли в цей час, не хвилюйся - вийде...))

Софіє, може, попередні слова в рядку не до ладу, але "променад" змінювати не стану - подобається мені та й запам'ятовуєтться це слово, тим паче, що воно свідок того часу, про який ти говориш...