Давай пробачимо похмурі

Та прохолодні дні весні, -

Тепло і світло ще занурить

Вона в простори крижані.

До примх, як дівка, завжди схильна,

Ховає вроду молоду, -

Давай пробачимо повільну

І запізнілу їй ходу.

Чи неквапливість ненавмисна?..

Якщо це так, то ти зумій

За безпорадну беззахисність

Пробачити сьогодні їй.

Іще хода її первісна

Розпалить полум’я бажань

І буде млосно вдень і тісно

Нам вечорами без смеркань.

Коти, заучені сонати,

Бриньчатимуть до хрипоти…

Давай весну не будем ждати,

А їй назустріч вдвох іти!

11.03.12