Л.Д… Ледь – ледь тебе сховала даль В обліжних сутінках од зору, А вже бринить думок печаль Невпинно голосом мінору. Вона прийшла в мої рядки Й слова неспокоєм укрила З тих пір, як стало невтямки Збагнути суть жіночу, мила. То ти, мов крапля на листку, То, ніби річка – повновода… То йти боїшся по містку, То йдеш не відаючи броду. Куди?.. Навіщо?.. І чому Мовчиш уперто майже місяць?.. Вдивляюсь я в німу пітьму І не знаходжу болю місця. Чомусь так холодно в душі, Як десь в ущелині алтайській… Гуляй, чаклунко, і гріши, Але до мене повертайся. 17.02.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (18.02.2012)
| Автор: Кучерук ВікторE
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
