Місто вабило волею довгих ночей студента. Місто вабило пивом, халявою від батьків. То пізніше збагнулось: борги, недосип, оренда. То було тридцять восьмим у списку моїх років.
А тоді тільки воля, дівчата, щоночі інші. І шкірянка вагою з вагон. А, можливо, два. Друзів повний гуртожиток. Нині уже не пишуть. А ще вчора ходили, коли я лише бухав.
Місто нищило швидко. Бо волі надволю з лишком. Місто било печінку, і морду, і віру… Я Ще плекаю надію, що раптом свого залишиш, І прийдеш серед ночі: «Я буду лише твоя…»
Мені дуже сподобалисть перші два - так зримо все описано, так об'ємно, опукло... Бажаю ЛГ озирнутися довкруг: жінки, жінки, жінки!.. Інші, вільні і самотні. Сумніваюся у щасті від випрошеної, вистарцюваної любові. Хоча, звісно, буває по-всякому. "Залишиш" - через "И".
Перший куплет болить "халявою від батьків", другий - волею вольною та важкими вагонами, третій - усім розбитим...заради надіїї. ЛГ треба встряска, щоб прийти в себе
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
