Плече оголила, немов так між іншим, В квартирі у повній, аж болісній, тиші Підставила щічку – аж губи обпік. І дихання мовби зривалось на крик, І стіни пливли, наче падала стеля, А я над тобою – як скеля, як скеля! А потім – ти зникла, розтала у дні Наснилась? Привиділась тільки мені?..
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
(Вибачте за мій гумор з попереднього вірша)
