Свої встановлюєм закони,====Тільки по-весняному , аби добре все було та гарно цвіло. Звичайно, жарту трішки, аби усміхнулися. Насправді, замальовка весняної пори дуже гарна і щира у відчуттях.
Ти не підтримуй, а краще іди прогуляйся "Софіївкою"! У тебе чорна полоса в житті, то не перенось її на інших, Софіє! Іди розвійся і через місяць-два поговоримо! Ось так, і не раніше!)))
Ярославе, чому ти реагуєш на найменші пропозиції що до тексту так агресивно? До чого тут проблеми, чорні смуги? Я просто підтримала Катрусю, що ти вжив два слова, які шкодять віршеві і на мій погляд. А ти одразу в штики...
Хоча, я бачу, що ти видаляєш усі коментарі, в які тобі не подобаються..... Шкода, що образа затуляє здорову критику!
Ти називаєш це здоровою критикою? Та ти прискіпуєшся до кожного слова у моїх віршах і позитиву не бачиш у сильних моїх віршах. Жодного позитиву. Це - не здорова критика, а УПЕРЕДЖЕНІСТЬ!!! Я сказав, я ТВОЄЇ НЕЗДОРОВОЇ КРИТИКИ НЕ ПОТРЕБУЮ!
Добре, Ярославе! Я просто не буду тобі взагалі нічого писати.... Гадала, що поет твого рівня захвалювань не потребує. Ти автор книжок, член спілки, виріс не в оточенні в робітничому чи російськомовному оточенні, як більшість цього сайту, а в оточенні богеми. То вже накладає певну відповідальність...
Та я була не права! Пробач, що займала час! Щасти!
Не знаю, якого я рівня поет, але я потребую розуміння і доброзичливості навіть у критиці, яка допомагає рости, а не затоптує творчу особистість. Захвалювань, кажеш? Тут ніхто нікого не силує писати, тут люди пишуть щиро, якщо їх зачепило і висловлюють щиро свою думку. А те, що вона переважно позитивна, то це не тому, що я потребую захвалювань, а така моя поезія, вона викликає в людей відгуки і емоції позитивні переважно, в усякому разі. Чи й не соромно тобі писати, що я не почуваю відповідальності за кожне своє слово? Та я б і не сперечався, коли б не знав, що кожне слово у моєму кожному вірші десять раз обмірковане ще перед друком і має своє чітке місце. А дієслівні рими, які тобі не сподобалися в попередньому вірші, несуть велике смислове навантаження, якого ти не помітила. У Шевченка море дієслівних рим і перший і третій рядки не римуються і збитий ритм зустрічається часто. Але Шевченко лишається Шевченком... Бо у генія зміст, думка, почуття, образно висловлені - на першому місці, і вони вражають, а не рими, тому заради змісту сучасний автор може писати іноді з дієслівними римами, як витончений класик Рильський іноді відступав навіть від правильно наголошених слів. Сучасний поет має писати віртуозно, як Рильський і Микола Вороний і Старицький і Зеров - віртуози і форми і змісту - це еталон. Але ми тягнемось до цих еталонів, беремо з них приклад, але іноді, бо ще не доросли, можливо, робимо винятки з правил, як і вони. І це - треба розуміти, а не поверхово критикувати, не вдумуючись у зміст, ось через що я розсердився на твою критику. Я десятки разів писав у коментарях про це на "ПМ". І цей вірш там апробований і здобув свою шістку. А тобі замуляло моє зауваження щодо вальяжного ставлення до поезії і ти вирішила показати, як ти ставишся відповідально тепер, а я - ні. Та ні, дорогенька, відповідально, ще і як, через що і воюю за кожне слово, за кожну кому і тебе ще навчу воювати. Але раніше ти мовчала щодо моїх віршів, а тепер тебе прорвало зненацька на критику. Ми вже років два знайомі і щось жодного критичного зауваження не було до цього. Може за цим криється ще щось, що не стосується поезії... Жінок іноді нелегко зрозуміти...
Ярославе, таки варто глянути у небо - воно прояснилося, а надворі усе ж потепліло, і думаю. душу уже не колють слова, яких ти не сприймаєш. Ти ж набагато глибший і вищий, то ж варто подякувати за висловлені думки - а висновки робити тільки тобі. І дай собі зараз трішки більше тепла - думаю, якщо б ми усі зараз сиділи коло каміна і дивилися один одному в очі - зрозуміли б і красу. і щирість, і неупередженість. Дуже прикро, коли між гарними людьми на мить пробігає тінь хмари... Напівпохмурі небеса вже завтра засяють сонцем! Друзі мої! Бо сонце - це ж ваші серця, ваші слова, ваші сяючі погляди.... Я вірю в вас!
Софіє, а ти знаєш відповідь! Просто ці випади не стосуюються тебе особисто. То просто повний місяць. розбурхані емоції і... Я думаю, що Ярославу зараз потрібне розуміння і тепла жіноча посмішка. Правда, Ярославе? Люди добрі,це отака весна вибрикує нами!!! Гей, будьмо щасливими - і хай пишеться чудова весняна поезія!!!!
Катю, хіба ти не бачиш, що тут свідомо вжито "мій", "моя", "мойого". Це - задум вірша. Навіщо "мойого" уникати? І чим тобі погане моє сяєво? Не розумію...
Друзі!Це слово я вживаю не заради "красного слівця". Ми дійсно не раз зустрічалися і нам приємно бути разом, але що відбувається зараз і як реагувати мені? Поставте себе на моє місце!Хтось сказав, "якщо не знаєш як вирішити проблему, зроби по закону." На сайті є рубрика "інформація про сайт", вона написана не зараз, заходиться там давно.Уважно перечитайте текст, там є все... Я буду також строго виконувати рекомендації які там прописані, бо іншого шляху не бачу. Ми зараз чомусь усі "на нервах" і не завжди адекватно реагуємо( я це можу сказати і особисто про себе). Тому, якщо нема потреби в критиці конкретного твору можна в кінці тексту автору вказувати, що твір критики не потребує.
Олексію, друже, ти тут - головний і правильно робиш, що прагнеш урівноважити ситуацію. Я скажу тільки одне - я не проти критики, але доброзичливої, уважної, раз ми тут усі зібралися друзі, втекли звідси з "ПМ"у свідомо, щоб жити у цій дружній атмосфері. То треба її разом і творити, Любов Бенедишин як робить мені зауваги, я майже завжди виправляю. Бо то - високий майстер слова поетичного і чуйна, уважна людина. Чому б і не прислухатися. А тут людина користається своїм правом адміна, щоб поставити мене у куток, як хлопчиська. Я ж можу з нею зробити те саме на "ПМ", я там - адмін, але я не буду опускатися до дрібної помсти, хоч і в Софії є купа прохідних віршів, особливо в плані змісту, хай собі. Хай подивиться на себе, як вона сприймає критику, коли я їй сказав, що наголос "віршІ" ставлять лише дилетанти, а мастри, до яких вона належить, повинні про цей наголос забути. То вона рік не коментувала мої вірші, так образилась. А це ж правда, хоч і гірка. А на правду не можна ображатись. Зате результату досягнув, уже такого наголосу нема, хоч нещодавно зустрів його і в Шевченка. Але, Тамара правильно написала, обставини і часи і вимоги міняються. Тільки от в плані змісту, болю, сили думки, любові до України ніхто так і не досягнув рівня Шевченка, через що він був, і буде першим поетом в Україні. А я намагаюсь вчитися у великих і іншим раджу. Ось і все.
Думаю цілий вечір над цією дискусією. На чиєму я боці? 50/50. 1. Якщо вірш коментують, то це добре. Якщо пишуть зауваження - теж, бо тим, кому взагалі немає сенсу писати рецензії, їм не пишуть, бо вірш не зачепив. 2.Той, хто хоче допомогти автору покращити вірш, спершу повинен сказати щось хороше. Якщо він там нічого хорошого не бачить, то навіщо тоді писати лише погане? Щоб дістати? Ми усі різні і кожен по-своєму боляче переносить критику (хоча без неї немає росту). 3. Коли будемо писати лише захоплення, то це швидко набридне і автори підуть шукати гострих відчуттів на інших сайтах. 4. Коли критик пише зауваження чи компліменти, то це він повинен писати не автору, а його твору і ні в якому разі не переходити на особистості. Якщо ж коментатор хотів дістати автора, то гостра реакція останнього вказує на те, що йому це вдалося. 5. Якщо автор із чимось не згоден, то не варто сваритися, усі знають, що цим лише розпалюється ворожнеча. Краще просто подякувати за увагу і залишитися при своїй думці. 6. Думаю, що не зовсім доцільно порівнювати себе із іншими поетами. Всі автори різні: час, освіта, політика, життя, середовище впливають тим чи іншим чином на літературні процеси і те, що було дозволено тоді, зараз може бути нормою, або помилкою.
Картусю, а ти у вірші помітила щось цікаве і хороше, щоб сказати про це автору, щоб підняти його настрій? Але й правильно, що написала про те, що здалося не так (згодна із тобою) Хоча... я й сама написала тут хто-зна що, але не сказала, що дуже гарно звучить і читається "трави - вістрям рви". Вдало підібрана рима!
Тамарочко, дякую за максимальну об"єктивність. Ви з Олексієм - справжні адміни сайту, прагнете навести порядок і урівноважити ситуацію. Це добре, коли коментують вірш, заради цього ми і пишемо свої твори. Шевченко писав "Вже рік, як дав я людям "Кобзаря"... - ніхто не гавкне, не лайне, неначе й не було мене". Він не ображався на критику, і може мені ще треба вчитися в нього в цьому плані теж. Тільки я завжди відчуваю тон, яким робиться заувага. Якщо добро він нього йде, то і критика сприймається частіше, особливо якщо вона слушна. А якщо ні - вибачайте. А тут - і критика несправедлива і тон якийсь підспудно негативний. Мабуть така реакція моя. Може я надмірно вразливий і помиляюсь частково. Час це відрегулює, якщо тут я був не правий, я не посоромлюсь і вибачитись перед Софією, даю тобі слово. Всі ми живі люди і помиляємось. У мене в попередньому вірші було про кохання: "З губ твоїх цілющої води я нап"юся, як з берези соку". Софія це порівняла з моєю пародією на Зубрія "Сексуальний упир", де є слова "ти б націдив хоч йогурту з банана", всі Ви її знаєте, цю пародію, вона є на "ПМ". Оце порівняння мене жахливо образило. Бо у вірші моєму йдеться про те, що губи коханої - це невичерпна криниця гарної енергії, щастя, а в пародії - там низькі матерії - хоч теж ідеться про підживлення, але ж на іншому рівні зовсім. Тобто відбулося свідоме опускання образу, як мовиться нижче плінтуса. З цим я категорично не згоден і розцінив це - як діставання мене особисто, діставання, за яким стоїть зло. І все. На цьому мій "клапан" сприйняття софіїних зауважень закрився. Тому була така гостра реакція і в цьому вірші, хоч тут тон - значно помірніший. А з Катрусею я розмовляю нормально, бачиш, вона не зі злом критикує. З її заувагами я, правда, просто не згоден, але я говорю про це спокійно, бо Катя робить це доброзичливо, як мені здається, відчувається. А те, що не треба забувати про добре слово на адресу автора, особливо тут, де всі друзі, то це має бути тут само собою зрозуміле. Не хочу висувати це, як вимогу, бо у вимозі є щось нав"язливе, але так мені здається. Ось і Віктору Кучеруку я писав про його вірш, що тільки рима "лелеки-далеко" заїжджена, а все інше - чудове - і зміст і форма. Не можу дякувати за критику, яка упирично забирає енергію і не справедлива, а за справедливу критику - згоден, треба дякувати. Згоден, що не треба сваритися, а лише подякувати за критику, але я не товстошкірий бегемот у плані нервів, хоч і не тонкий зовні, але дуже тонкий внутрішньо, і можу іноді від несправедливості і вибухнути. Це для поетів - цілком закономірно, згадай Симоненка, який писав: "Я готовий вибухнути в тридцять, ніж до півсотні помаленьку тліть". А мені вже майже півсотні, і я все тлію. Вважаю, що іноді треба порівнювати себе і з іншими поетами, особливо великими, щоб знати, яка ти ще козявка супроти них, і якщо стосовно рим вимоги змінилися з часів Шевченка, то в плані вимог змісту могутнього - ніхто не доріс до нього і досі. І навіть Вороний чи Самійленко чи Олесь які сто років тому встановлювали нові правила римування, були віртуозами форми і змісту, де вже не було дієслівних рим, але не доросли до Тараса у плані змісту. Доріс би Симоненко, якби ще прожив з десяток років. Таке моє бачення цього конфлікту. Ще раз тобі дякую, Тамаро!)))
Твори Шевченка я глибоко зрозуміла лише в дорослому віці, вже тут в Італії. Бо він писав теж далеко від України. Критикували і його, особливо Пантелеймон Куліш. Серед творчої спільноти завжди є що сказати. Звичайно, свої твори, які ми виставляємо на загальний розгляд, ми любимо, бо інакше б не демонстрували їх. Але іноді ота любов до них нас засліплює. Я бачу помилки інших, але мої вірші теж вимагають величезного доопрацювання і все це я помітила дякуючи критикам. У собі переносила спочатку дуже боляче навіть поради, а тепер лише дякую, бо вони допомагають. Іноді нам здається, що вони не несправедливі, бо інші хвалять. А хвалять часто тому, що друзі і не хотять образити. Ти ж публічна людина, Ярославе, а такі завжди на виду і про них говорять і помічають усе, навіть те, чого ми не хочемо демонструвати.
Ти звичайно, багато в чому маєш, рацію! Скільки вже мене били, думаю, не менше, ніж тебе, але все одно болить, коли це робиться з умислом допекти. Коли правда, болюча, але гірка, вона рано чи пізно сприйметься, а тут - не той випадок, не той. Так мені інтуїція підказує. Я розумію, що ти захищаєш подругу, але я теж був її другом і ніколи так Софію не допікав, намагався доброзичливо і справедливо, хоч іноді надміру емоційно! Вибачатись не буду, це повинна зробити вона! А я - швидше піду з "Натхнення", ніж це зроблю, бо це - кричущо НЕСПРАВЕДЛИВО - ота згадка про йогурт з бананом! Як у тебе неприємності, не треба шукати винних, а дивись, що у тебе не так і виправляй помилки сам - так я вважаю! От і все!
Цю пародію я узгоджував з тобою, Софіє, висилав тобі її в приваті і просив дозволу на друк. Ти його мені дала, як пам"ятаєш, чого ж тоді не заборонила? Крім того, пародія ця підтримує головну ідею твого вірша і доповнює її, мій ЛГ солідаризується з твоїм, як і належить другу, хоч зміст не вельми позитивний і там і там. Друга моя пародія взагалі показує твою ЛГ, як секс-гіганта, возвеличує її по-своєму! А ти просто порівняла непорівнюване і мені в душу на...ла! І в коментах на "ПМ" я намагався об"єктивно критикувати. І зробив це ледь чи не один раз. Весь час хвалив. І просто мовчав, як мені щось не подобалось. І мстити там тобі не збираюсь, хоч там я - в групі адмінів, як ти - тут.
Ярославе, я тут не адмін! Відкрий мій акаунт і сам подивись)) Що ж до проблеми крити і коментування - хай я буду менша! Пробач, що була різка і не сказала спочатку про позитивні моменти...
А мені симпатизують такі "старовинні" (якщо можна так назвати), форми слів в українській мові. Так само, я не проти усічених форм дієслів та ще ряду речей у випадках, якщо це виправдано доцільністю, або таке творче відчуття автора. Я теж завжди на перше місце ставила зміст твору, а потім вже його форму і техніку. Хоча в літературі важливо все у комплексі. Але головне - це дух, енергетика вірша, і слід, що він залишає в свідомості читачів.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
