СОТВОРЕННЯ СВІТУ

   (стародавня язичницька легенда)

   (за С.Плачиндою)*

                       І

Коли мій світ був юний, як весна,

Лиш темрява у ньому панувала,

Похмура і важка була вона,

Мов безконечне ночі покривало.

Нема тобі ні неба, ні землі,

Ні сонця, ні води – пітьма сувора,

І всесвіт потопав увесь в імлі,

Сповитий, мов дитя, в холодний морок.

Та світлий спис пронизав тьму, здалось,

Мов блискавка розбила сон глибокий,

Густюще пасмо відьомських волось

Прорізало і висмикнуло око.

Питався хтось: звідкіль взялось воно

Й летить куди – з нізвідки і в нікуди?

 - Справіку око нам було дано, -

Сказав так волхв. І зрозуміли люди, -

Із вічності у вічність стільки літ,

Летіло, мчало око те назустріч.

  - З старих світів створити Новий світ, -

Вслід за волхвом промовив Заратустра.

Сльозу зронило око – й диво з див

Тут сталося. Йому мільйони років,

Тут першобог і першоптах родивсь,

Подвійну назву мав він: Род і Сокіл.

Розправив крила мудрий Сокіл-Род,

І колами кружляючи над оком,

Він золоту сльозу – (зачаття код!)

Пустив росою з верховин високих.

І ось раптово  розрослось воно –

І острів серед мороку зринає,

Пустив і срібну слізку заодно –

Вже озеро Води живої сяє.

Й зелена впала слізонька-роса –

Зросли яскраві квіти величаві,

Й густі зелені і високі трави –

Життя нового врода і краса.

І сів зраділий Сокіл поміж трав

І нову думу думати почав.

20.11.7518 р. – 27.04.7519 рр. (Від Трипілля) (2010-2011)

*Сергій Плачинда «Міфи і легенди давньої України»,

Київ, «СПАЛАХ» ЛТД 1997.