СЕКСУАЛЬНИЙ УПИР АБО ВІДПОВІДЬ ДРУЖИНИ
Я злизую
амброзію з губів,
Я п»ю
нектар з очей твоїх чудових,
Я
дегустую кислуватий сік
Із надр
рожевосолодко-вершкових.
Я їм
тебе і вдень і уночі,
І
наяву, і в мрійному бажанні.
Та
голод не вгаса до тебе мій,
Бо ти
моє єдинеє кохання.
Олександр Зубрій
Тобі себе до решти віддаю,
Ну, чоловіче, ти у мене й кадра –
По шию всунув голову свою
У солодко-вершкові мої надра.
Отримала такий любові дар,
Мені від нього вже бракує світла.
Не пий увесь з очей моїх нектар,
Щоб від кохання твого не осліпла.
Їси мене
і вдень, і уночі,
І наяву, і в мрійному бажанні…
Ти по периметру всю обсмокчи,
Щоб я усохла від твого кохання.
Звичайно, тану від солодких слів,
До тебе маю вдячність я глибоку,
Але якби коханку ти завів,
То б трохи і мені лишилось соку.
Для тебе – сексуальний Віфлеєм,
А в мене тіло все – суцільна рана…
А що від тебе маю навзаєм?!
Ти б націдив хоч йогурту з банана!
20-21 січня 7517 р.
(Від Трипілля) (2010)
|