СЕКСУАЛЬНИЙ УПИР АБО ВІДПОВІДЬ ДРУЖИНИ  

Я злизую амброзію з губів,

Я п»ю нектар з очей твоїх чудових,

Я дегустую кислуватий сік

Із надр рожевосолодко-вершкових.

Я їм тебе і вдень і уночі,

І наяву, і в мрійному бажанні.

Та голод не вгаса до тебе мій,

Бо ти моє єдинеє кохання.

     Олександр Зубрій

Тобі себе до решти віддаю,

Ну, чоловіче, ти у мене й кадра –

По шию всунув голову свою

У солодко-вершкові мої надра.

Отримала такий любові дар,

Мені від нього вже бракує світла.

Не пий увесь з очей моїх нектар,

Щоб від кохання твого не осліпла.

Їси мене  і вдень, і уночі,

І наяву, і в мрійному бажанні…

Ти по периметру всю обсмокчи,

Щоб я усохла від твого кохання.

Звичайно, тану від солодких слів,

До тебе маю вдячність я глибоку,

Але якби коханку ти завів,

То б трохи і мені лишилось соку.

Для тебе – сексуальний Віфлеєм,

А в мене тіло все – суцільна рана…

А що від тебе маю навзаєм?!

Ти б націдив хоч йогурту з банана!

                        20-21 січня 7517 р. (Від Трипілля) (2010)