Пада листя у вечірній гамір Із тривожним шелестом: „Шу-шу”., Стелить осінь золотий пергамент, На якому лист тобі пишу:
„Вітер злото, мов з кишені Креза, Сипонув на пагорб до узвиш, І здається, наче не береза, Наче ти замріяна стоїш. Та береза, мов краси невпинність – Чарівна жіноча новизна, Це ж твоя зажурена невинність Притулилась до мого вікна.”
Це і все, не пишно, і не строго, Без одноманітності дощу, У поштову скриньку смутку свого Я цей лист осінній опущу.
Гарний вірш юного поета! Це, Ярославе, твій талановитий "поетичний коник": природа навколо і природа людських почуттів. Шляхетний вірш! Делікатно - про делікатне.
Дуже радий, що сподобалось, Оксано! А щось музичне не могло б з"явитись на мої вірші? Як не на цей, то, може, наступний - бачили мою "Черемхову заметіль"? Ще раз дякую. Шкодую, що не був у Чернівцях.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
