ОКЕАННА ГОРА

На скрижалях сердечних – мов дотик долонь,

Наді мною – лиш небо безкрає,

Це кохання велике – як вічний вогонь,

Палахкоче в душі, не вмирає.

І минають роки, і минають думки

І розпачливі, і невеселі.

О любове, ти – сила, яка залюбки

Чорноземом засіє пустелю.

І не стане ніщо – землетрус ачи град

Чи негода страшна – поміж нами.

Бо кохання могуть – в океані гора,

Об яку розіб»ється цунамі.

Не зупинять любов ні ліси, ні моря,

Лід холодний від сонця розтане.

Вона зійде над горем, як щастя зоря,

Як епохи нової світанок.

22.06.7521 р. (Від Трипілля) (2013)