Дякую, Анатолію! Є такий засіб ліків од кохання, робота. Та скільки ж можна вкалувати?! Вже Чорне море на 10 метрів піднялося, як той казав, а ми все працюємо. Треба ж трохи і в небо глянути.)))
Не кажи, Тамаро! Особливо - коли робота - твоя улюблена, і ти нею займаєшся, буває, до одуріння. Смертельна любов до роботи. Але треба не забувати і про те, що є і кохання. Дуже дякую за розуміння і підтримку!)))
Я тебе розумію, Олексію! Коли я був журналістом, то в мене було те саме - не міг дочекатися кінця роботи. А зараз - музикування - улюблена справа - і поезія, а любов, так і взагалі...)))
Ти, напевно, не спинишся доти, <br /> Аж допоки не вигориш вщерть... <br /> Слово "смерть", повір мені, Друже, виглядає в ліричному тексті непривабливо, але, наголошую на цьому, це тільки моя власна думка - думка твого друга та читача...
Може ти маєш рацію, Вікторе. Дякую за заувагу, подумаю. Хороша правка - рима не іменникова, як у мене подвійна. Але важкий немузичний стає рядок. Може треба взагалі поміняти рими на інші тут?..
Ох-хо-хох... про все забуваємо у суєті. Найщиріші, найгарніші почуття відсуваються на потім, а потім може й не настати. Гарний вірш. І... болючий ледь не кожному з нас...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
