О. Р.- Цікаво. Але хай буде таємниця, у кожної творчої людини є своя муза, яку ховають від усіх. Вона живе в душі у мріях, а інколи приходить і в реал.
Так, Олексію, абсолютно. Але це на фото - не вона, тільки образ, і не стільки грудей, скільки очей, хоч всі дивляться не на них чомусь! Слухай, сьогодні нарешті маю "Українську літературну газету" за 23 липня з ювілейними вітаннями на мою адресу і добіркою пародій з передмовою Василя Кузана. Там є пародія і на твою "Гру в чотири руки". Редакція вибрала, як одна з кращих. Ось посилання - http://www.litgazeta.com.ua/)))
А хіба тут не достиглі для кохання очі, Наталю? Все починається з очей, а потім уже, як у моїй пародії на Олексіїв вірш "іду униз я тремоляндо по чорних клавішах її".
Вірш - гарний, виразний, метафоричний, але на фото, "уви-уви", більш виразні...не очі, а інші частини тіла! Там уже не до очей, то скоріше ілюстрація до "Величальної жіночим грудям"! Шановні Ярославе та Олексію, вітаю Вас із публікацією в "Українській літ. газеті"! Олексія теж вітаю, бо саме він дав "матеріал" для однієї з Чорногузових пародій!..
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
