Вельми вдячна Вам,пане Ярославе!Ваша березнева ностальгія щемна і пройнята світлом...(Моя у той момент була хандриста ...)Світла пам`ять світлому письменнику!
Радий, що задовольнив Вашу цікавість, Світлано. Іноді хвилинний настрій наш, відбитий у вірші - символізує цілу епоху життя, яка минає! Як учив мене один колега-бандурист, навіть депресії і хандрі треба радіти, бо нерідко зажура породжує сильну поезію чи музику, яка вражає іноді і відчутно впливає на читачів!))))
Привіт, Ларисо! Дякую за відгук. Це був мій друг, лауреат Шевченківської премії, відомий прозаїк з Полтавщини Олексій Дмитренко, автор багатьох прозових творів і зокрема - книги про Афганістан і його героя Олександра Стовбу, за яку і отримав премію. У нього я придбав за символічну плату свою першу бандуру і він давав мені рекомендацію у до лав НСПУ. Мав день народження на теплого Олекси - 30 березня. Ми дружили сім"ями колись...
Ярославе, оце так!.. Та я ж читала "АИСТ" О.Дмитренка, і дітям розповідала, але була впевнена, що автор - земляк героя, з Дніпродзержинська, якщо не з Дніпропетровська... Я знаю, що він був журналістом. Буду тепер знати, що він жив на Полтавщині. Коли він помер, ми не чули... Скажу в бібліотеці.
Дякую, Оксано! Хай зійде сніг і березень ще триває і наповнить душу своїм невловимим духом кохання і молодості. Мій улюблений місяць, хоч я народився в липні. Але у рік кота, тому, певне, березень - це мій місяць.
Дякую за гарні слова, але зрозумій,у слові "проминаєш" - виникає двочитання - проходиш повз щось і минаєш (з натяжкою!!!), у тебе проблеми з відчуттям слова, я тобі казав ще на "ПМ" про це. А "минаєш" - тут єдино правильне і точне слово. Не спіши уявляти себе метром і наставником. Ще прийде час. А будь більш вимогливим до себе.!))
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Дякую, Таню!
