Пірнає знов і знов життя крива в мовчазний грім, що гримає в душі, як не благаєш: "Не чіпай! Лиши!" Його шаленство нищить і слова. Він їх, уже не чутні, поховав...
А де? То не важливо, ні... Нехай... Здається, що не стріне втішний звук життя, що заблукало серед мук. Та то лише на мить. То ще не край, не мукам, а життю. Не спи, тривай!
Категорія: Марія Берберфіш | Додав: Mary (05.01.2012)
| Автор: Марія Берберфіш
Вірш нагадує мені мою юність: невпинна енергія, розчарування у житті, коли нема кохання і " я люблю тебе, ЖИТТЯ", коли те кохання з"являлося! Головне те, що цей вірш вічить оптимізму і йти вперед, щоб не сталося! Ну... так я його бачу...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
