В думках переживаю знову
Один приємний діалог,
Своєю мовою розмову
Із земляком вели удвох.
Приватна тема (хто-б це слухав?),
По-свійськи (чи й не новина!).
...Знайшлись-таки сторонні вуха,
Які цікавила вона.
Тонкі відкинувши манери
(Наврядчи він колись їх мав),
В адресу нашу:"вот бэндэры",-
Хтось недвозначно просичав.
Слова, народжені в горілці
З собою далі він поніс,
І нас - звичайних українців
В реєстр героїв тим заніс.
Йому виписую подяку,
Хоча не подаю руки,
Бо цю образу як відзнаку
Сприймати можна залюбки.
18 вересня 2007 року
