Дощ
не йде…
І ти осене, - моє життя навпіл не діли. Нехай річенька життя біжить, і
течія не питає куди його занести. Ой ти осене моя, я навіки твій, і ти
мене навчи правду не ділить й благослови мене на щасливу путь. Я на тебе
так чекав, і як би не було сумно мені й дощам, ти веселим листопадом
веселу пісню нам заграй, хоч на хвилину. Знаю, у природи різні пори
року, лиш у мене ти одна, і від тебе у мене світиться душа, неначе
зоряне небо, неначе своє серденько на волю відпускаю…
Дощ не йде, але моя осінь тихесенько увійшла у мої обжинки, обтрусивши з
неба зірки, і весна уже не скаже - гірко…
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
