Моя ласкава чарівнице, У цю студену зимню пору Впусти мене зігріти порох, Що, кажуть, є в порохівницях. Я вже знімаю рукавиці, Моя ласкава чарівнице. Впусти, бо порох загориться, І хай почервоніють лиця, Натхненна любощів кринице, Ти прагнеш дотику мого, Ти хочеш, як і я, того ж… Впусти, бо порох загориться. Моя розпуснице свята, Твоєї стиглої любові, (Я це просив від мощів Йови) Так прагне плоть моя, горить, Тобою марить кожну мить, Моя розпуснице свята. Відкрий ворота насолоди, Маленький вхід у вічний рай – Ключі у тебе, не в Петра! Давно мій кінь так не стояв – Яка ж гаряча тінь твоя! Відкрий ворота насолоди! Ну дай мені пораювати, Тебе піднести вище хмар, Серед русалок і примар, Серед реальних Муз і Мрій Ти краща, сонячна – повір! Ну дай мені пораювати. Цілуй мене й мого коня, Моя спокуснице щаслива, Шаленства непоборна сила Тепер мене тобі дала, Мій кінь кусає вудила – Цілуй мене й мого коня! Моя розпуснице свята, Моя ласкава чарівнице, Впусти, бо порох загориться, Відкрий ворота насолоди, Цілуй мене й мого коня І дай мені пораювати, Моя розпуснице свята.
| 
