Буває мить - єдине важить Слово! У мить зневіри ліком є найбільшим, За крок до прірви дружнє слово зловить, Не дасть пропасти, поверне основу. З вуст мудреців слова лунають віщі, Поет-провісник мрії окриляє, Крізь простір-час він словом мостить стежку, Що приведе колись когось до раю. Слова пісень про вічне небо-краєм Летять птахами й Вічності належать. Є оберегом матері молитва, Коли дитина збилася з дороги Чи десь кривавить ранами у битвах... Слова - мов щит, неначе промінь світла, Що тне пітьму віків. Слова є Богом!
Гарної Вам весни! Буває мить - здається зайвим слово, Лягають всі слова на денце серця... Збагнена всім - це мова лиш Любові, Основа всіх основ, що світ оновить І відчиняє всі незримі дверці До диво-сфер, в яких панує світло, Що струменить із віч, по вінця щастя, Де спокій, благодать, одвічне літо, В яких людська душа себе наситить Теплом по вінця... Там не носять маски, Немає фальші, справжнє все достоту - Чуття і дотик, музика мовчання, Єднання душ, складання в серця соти Бажань і мрій, любов там є оплотом На всі віки, аж до часів останніх...
Ваші смайлики - найоригінальніші, проте мені не вдається розшифрувати саме цей! На пошту заглядала... Може, Ви підписуєтесь під цим віршем? Тоді дякую!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
На пошту заглядала... Може, Ви підписуєтесь під цим віршем? 
Тоді дякую!
Воно дійсно могутня зброя і цілюща сила, якщо вміти правильно ним користуватися.
