Хтось поглядом торкається... ммм.. ні - губ! Звабливо так лоскочуть чиїсь довгі вії, Палкі бажання стогнуть, ниють, просять, мліють... Заворушились знизу бешкетливі мрії І розтеклись прозоро вбік і вглиб...
Як стискують реалії життя! Ах, ну й вузька... Ох, вигинається... дорога, Пульсує кров... Спекотно на шляху вологім, Коли тіла летять шалено в рай до Бога І завмирають вмить серця...а...а...
Із виру відчуттів лечу в полон Реальності, де окрім королів і принців, Окутаних в тумани мрій по самі вінця, Я натикаюсь вкотре!!! на залізний принцип: ВІД ВТОМИ ЛІПШІ ЛІКИ В СВІТІ - СОН!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Гарно і ммм...романтично)))
) має подвійний зміст, шикарно!
