А весни ті чудесні пливуть десь за горами Співають солов"ї і плачуть, як колись. І ми удвох з тобою, роки життя між нами, У спогадах тих літ думки переплелись.
Душа ховає крила, на них біліє іній, Морозно від змаху замерзлого крила Я так чекала миті розтанути в обіймах, А навкруги - зима, а навкруги - зима...
Від серця сивини вже нас не рятує сонце, Збіліли душі в нас не від зимових днів. І хто розбудить землю, теплом зігріє бранців, Що плачуть до цих пір в полоні у снігів?
А весни ті чудесні відлунюють піснями... Лякають молодість морози за вікном?! Не повернути юність, не воскресити пам"ять, Як без любові ти співаєш про любов.
Так, Олю, співати любов'ю без любові...лячно!А розчарування настільки гнітять...що душа кричить від болю! Гарний вірш. Олечко, щось я спотикаюсь на рядочку "Від серця сивини вже нас не рятує сонце", переглянь, будь ласка, чи не помилилась? Любові тобі чистої і світлої!
Дякую щиро, Тамаро! Вже бринить сум за весною, хоч за вікном А щодо рядочка - кожен з них розділений короткою паузою: "Від серця сивини вже || нас не рятує сонце" І так - у кожному рядку, а розмір витримано (14-12). Але мені цікаво, якщо маєте інше бачення. Думка збоку, особливо досвідченої майстрині пера, завжди слушна. Ще раз - спасибі Вам!
Олечко, щодо майстрині, то ти перебільшуєш. Я сама вчуся. Коли прочитати з такою паузою, як ти написала, ніби й нічого...Так, розмір 14, 12 витримано. Мені взагалі зразу здавалось, що "нас" чи "вже" там є лишнім, але тоді буде 13... У серці вже сивИни, нас не рятує сонце - може так?.. Це моя думка, яку ти можеш і не враховувати. Вибач
Спасибі, Світлано, за тонке відчуття. Захотілося виразити паузи в душі такими ж паузами у поезії. Паузами, які відловлюєш не відразу, а тільки перебуваючи у цьому настрої. Вірш з песимістичним фіналм, тму й й хотілось несподіваних "обривань", щоб вловити безнадійність сподівань.
Олю, на мою думку, у цьому рядку: "від серця сивини вже Нас не рятує сонце" - просто викинути "вже", і буде точно, об'ємно, філософськи, і дужче читабельно.
Мені здається, що коли є така задумка - з короткими паузами, то варто "видовжити" текст, не пошкодувати місця. Хай буде все - в 2 рядки, як ось це: А весни ті чудесні пливуть десь за горами
Олечко, рада прислужитися! Я тільки-но знов перечитала Ваш вірш - аж хочеться повторювати його знову й знову, або якби ще й хто на гітару переклав, от було б класно! Вірш мені до душі. Правда, трохи дивує, що така молоденька написала так, ніби ЛГ - на межі відчаю вже 100 років. Але то я забула своє... Трапився б мені цей вірш років з... тому, коли я, молода, страждала від принизливого, нерозділеного кохання... Був би тоді одкровенням! Але не дай Боже вороття тих страшних почуттів...
Ще раз дякую, Лариско! Ви не повірите, але більшість моїх віршів народжуються у вигляді пісень, під вибраний ритм, я їх наспівую, а потім записую. І асоціюються вони у мене з мелодією. Все-таки, творчі люди відчувають одне одного.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
А щодо рядочка - кожен з них розділений короткою паузою: "Від серця сивини вже || нас не рятує сонце" І так - у кожному рядку, а розмір витримано (14-12). Але мені цікаво, якщо маєте інше бачення. Думка збоку, особливо досвідченої майстрині пера, завжди слушна. Ще раз - спасибі Вам!
