Михайле, чудово розумію усе що написано...Інколи хочеться на безлюдний острів: щоб ні мобілок, ні компа., але це казкова мрія. Уже ніде ми не дінемося від цих предметів.
Нещодавно побувала в Києві в одному з монастирів, а в вірші прочитала те, що там відчула -"Та зараз - мій вівтар. Моя хвилина. Я тут, де трохи ближче до небес - невмілою молитвою полину до древніх нерозгаданих чудес..."
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
