А давай ми з тобою втечемо далеко на який-небудь острів, де хвилі шепочуть. Там десь сонце у морі – як в небі лелека, і хмаринки, що з чайками гратися хочуть.
Чи віднайдемо світ, де немає нікого – на далекій планеті у зорянім гаї. Там озера у спокої лісу німого вкриті сріблом світил неземних небокраїв.
Ми присядемо поряд, торкаючись наче непомітно руками чи поглядом ніжним… І мовчанням образи усі ми пробачим замість слів, що камінням вважали наріжним.
Хай без нас ненадовго Життя, наче річка - освіжиться вода, розпогодиться небо. Нашу знову у храмі запалимо свічку і помолимось вдвох, бо, напевно, так треба…
А до краю здивований світ зашепоче, коли ми повернемось, сплітаючи руки, не згадавши, що хтось нам журбу напророчив і розлуку під заздрісне каркання круків...
Не звучатимуть часто слова заповітні - замість них скажуть очі про це щохвилини. Просто ти заглядай в них, моя зоресвітна, моя квітонько люба, кохана перлино…
У наш непростий час, який насичений подіями і не завжди вони радують актуально звучить - А давай ми з тобою втечемо далеко на який-небудь острів, де хвилі шепочуть, ще й з коханою людиною...
Прочитавши один з коментарів пана Ярослава Чорногуза, спрацьовую на випередження щодо використання у творі банальної рими "лелека-далеко" Майстре, каюсь. Але нічого не зумів придумати навзамін Крім того, так не хочеться міняти перший, дорогий серцю, народжений на емоції, варіант вірша. Та нічого. Вчитися ніколи не пізно. P.S. Думаю, що стерегти чистоту рими, складовою якої є "лелека", входить в обов"язки пана Ярослава з оляду на колоритне прізвище (жарт)
...подумав, що так краще - не займатиме надто багато місця "на фасаді" сайту і переглядатиметься відвідувачами в гармонії з текстом - тими, котрих справді він зацікавив На мою думку, так оптимальніше?
З таким почуттям...яке треба берегти і цінувать. Бо це - великий дар! "І мовчанням образи усі ми пробачим замість слів, що камінням вважали наріжним"- це червона нитка життя. Молодець, Михайле!
Не звучатимуть часто слова заповітні - замість них скажуть очі про це щохвилини. Просто ти заглядай в них, моя зоресвітна, моя квітонько люба, кохана перлино…
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
