Тематика і стиль дуже мені близькі і зрозумілі, коли читала, то видавалось, що читаю якогось свого давнього вірша, сподобалось! Ось згадалось своє давнє...
Ти мене пам'ятай! Відгоріла я зорями сивими, Що летять ген за край У колючих обіймах століть. Допиває ріка Із небес, виростаючи хвилями, Та у долі руках Переродиться скоро у лід.
Я піду у туман І для тебе залишуся віршами, Там, де смутку нема, Лиш мелодії янгольських сфер. На скрижалях душі Ми історію нашу запишемо. Йдуть холодні дощі, Затягаючи нас в круговерть.
Ти підеш по слідах, Які мною для тебе залишено, Хоч весняна вода Їх сховає у сірий намул... Проростаю в слова, Дослухаюся голос Всевишнього. Я віднині нова - Розтинаюча Словом пітьму!
Вірш так і проситься на мелодію. Якщо хтось візьметься, буде чудовий український романс. Але в наведеному рядку явно не вистачає одного складу. Чи, може, я помиляюсь? Моя чорна печаль раптом стане на диво (всім) світлою,
Щиро дякую за оцінку!Насправді я співпрацюю з одним місцевим композитором,але він пише народні мелодії.Якщо хтось захоче написати романс,склад можна буде дописати.Зізнаюсь,що коли я пишу- складів не рахую ніколи...
Дійсно, все в цьому житті відбувається так, як має бути...Все в Господніх руках! Тема доволі цікава, сподіваюсь, у нас буде нагода поспілкуватись, в т.ч. і на цю тему
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Гарний вірш, життєстверджуючий та оптимістичний! 
Дякую,рада ,що вам сподобалось!
