 Весняне дивоЯ й не помітила, як відійшла зима… Аж раптом все довкруг зазеленіло… І забіліли вишеньки несміло… Душа зраділа - й зацвіла сама… Тепер вона – це дивний нотний стан, Де закодовано природи ніжні звуки, Де диригують вітру вмілі руки, А світ звучить–бринить , немов орган. … Кульбабки жовті – вкраплені сонця, Що зір наш зачаровують щомиті… Весняним дивом помисли зігріті… І казці цій, мабуть, нема кінця…
|