ПОСЛАННЯ ДО ШТАБНОГО ГЕНЕРАЛА – ЗРАДНИКА

Пихатий генерале, як живеш?

Я вчителька, що того хлопця вчила,

В якого свіжовирита могила,

В яку ти і сльозинки не проллєш...

Бо що для тебе сльози матерів,

Хлоп`ята, що ішли "живцем на міни"...

Тих броників хватало й половини

Аби ти свій мільйончик заробив...

Жорстокий генерале, як ти міг

На нари запроторити хлоп`яток.

Що п`ятий місяць вчились воювати

Без сну і їжі, падаючи з ніг...

Вітання ще від сивих матерів

Тих пацанів, яких ти підло зрадив,

Яких дотла чужі палили гради,

Бо ціль по них хтось все-таки навів...

Пихатий генерале, зручно так

В тоновано_броньованій машині...

У сина твого очі також сині,

І спить він, як і той, мабуть, навспак?..

Ти знаєш, що у кожному селі

Тепер щодня чекають похоронок?..

Ти ж вміло прикриваєшся законом.

Що не проб`ють ні кулі, ні жалі...

Як найманець на цій святій землі...