Олексію, друже, щиро дякую за гарне відео. По-іншому зроблено і оригінально. Надішли мені на пошту, будь ласка, як завше. Вітаю і Віктора Охріменка і Світлану із сюжетом.))
В цьому ж фільмі все більш піднесено, святочно (від слова СВЯТО – як празник), експресивно. Це ніби «Рожево-кольорові сни» менестреля. Тут - «Терпкі, цілющі ліки від скорботи» - тобто більше простору («Тут навіть простір – цінний експонат»), більше світла, пейзажі не лише зимні, а й літні, і осінні. Знахідкою є - перегортання сторінок щоденника з пейзажами - «Тут десь за склом живе щаслива мить». Словом, від випадкового(чи не випадкового) співставлення двох цих фільмів з однією назвою (першоосновою яких є вірш Світлани Костюк) я отримав більше задоволення, ніж від кожного б окремо. Люблю вас всіх –Олексія, Світлану, Володю, Ярослава!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
