Душа,мов скована,бреде Кудись до краю... В цій жінці,втомленій життям, Себе шукаю... Забуті мрії та жалі Полоще злива... Вона була...колись була... Така щаслива... А щастя - це не назавжди, Це мить небесна... Уламки щирих почуттів Колись воскреснуть... За сяйво сонця зачеплюсь - І буду жити... Ти ще мене не розтоптав, Жорстокий світе!
Сильні, глибокі і оптимістичні рядки! Так, оптимісти крутять світом. Бажаю мужності Вашій ЛГ і незмінного світла в душі, яке запалить їй з часом нове сонце кохання!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Такі життєствердні слова!Головне, не здаватися, адже наше щастя в наших руках. 
