Шматочок із раю – Зелена Діброва,

По ньому ходив, любувався Тарас.

Село пам’ятає – і  посмішку, й слово,

Бував тут в гостях у сестрички не раз.

Вклонімося праху Його Катерини,

Душа полетіла, а тіло в землі.

Столітні дерева в пошані застигли,

Славетному роду поклони й мої.

Смиренності гени і шлях непокори

Сплелись у селі ще від скіфських могил,

Чумацькі легенди і правда сувора,

Новітні події і древності пил.

Дощі не розмили, вітри не затерли

Великих історій малого села.

Узявши початок з минулої ери,

Зелена Діброва завжди молода.