Чим дальші від школи, тим більше розумієш, що то були найкращі миті в житті. Після зустрічі однокласників(30 років), до себе запросив мій класний керівник, сиділи вдвох, розмовляли про життя і про літературу також, бо він "мовник". На жаль, то була наша остання зустріч, невдозі він помер. Вікторе, ваша пісня нагадала про школу і про Василя Васильовича Рибаченка, нехай йому буде земля пухом. Вибачте, що написав комент до пісні з сумними нотками, нахлинуло...
Дякую за такий відгук зі спогадами, Олексію! Писалося про вчителів в мене також зі спогадами і ностальгією про кращих з них. Вірш і пісня були написані давно, ще як старший мій син вчився в школі. Він її виконав на якомусь шкільному заході. А це лише тепер прийшла в голову ідея зробити до пісні-вірша кліп.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
