О, ця збірка нагадує мені... позичені окуляри, приваблює неймовірно присвятою Інверно (її ж бо не балують присвятами), примагнічує розписом Оксани Мазур, а хвилює - торкає словом. Якимсь особливим. Читаєш і знаєш, що ти його обов"язково знайдеш - те слово, яке "як скалка із душі" чи "покруч", чи "сухозлітка"... Тут є що прочитати, вірші насичені - і ліриці не вдалося заховатися за Інверно.
А я посміхнулась, згадавши, як ця книга нарешті попала до моїх рук. Для пришвидшення, Ярослав передав її Ларисою. А вийшло так, що з ним ми побачились, а з Лоріком до цих пір ні))) Висилала Лариска її мені поштою. Чудова книга!!!
А мені презентація цієї збірки багато чим запам"яталася. Найперше - поезія високої проби. Дуже класно все вдалося, і читання, і виступи музик (і фуршет!) І ще тим, що я там прочитав "найдовшу" пародію - хвилин певно з п"ятнадцять тривала. Хто був - той в курсі. А хто ні - то продаю секрет - то Ярослав так захопивсят танцем з Оксаною Мазур (на сцені), що забув, що я вийшов читати. Але танцювали файно - то вартувало почекати.
Так, було гарно! Я потім замітку в газету написала, згадавши теплим словом презентацію "Інверсії ночі". А мені запам'яталися осінні листочки - над головами тих, хто був на сцені, вони (листочки) падали, кружляли - саме тоді, коли й треба було!.. І ще - ряд приємних, захопливих несподіванок... І як я плакала, коли почула у виконанні гурту "Вірли" козацький марш! З моїх, козацьких, країв - мій марш!..
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
