Це людина, яка сподвигла мене на написання двох віршів ("Подарована сорочка", "Споріднені"). І мені здається, що варто прийти до нього в гості - то будуть і нові... Його вклад в українську культуру - безцінний (пробачте за такий газетний штамп, але це так). Ось, переді мною, книга Григорія Гусейнова, лауреата Шевченківської премії, колишнього мешканця Городища - "Повернення в Портленд"(2011). Там є слова: "Автор висловлює щиру подяку за безцінну допомогу..." - і з-поміж 5 прізвищ - і Андрієве. До нього неодноразово приїздили письменники - за порадою, за допомогою, за історичною правдою... Домашній музей краєзнавця Тегерешвілі - це ЯВИЩЕ, це треба бачити.
Ларисо, до речі, був у нього дома (приносив йому примірники збірки"Натхнення"). Інтернет у нього є, але він не може ним користуватися, ще тільки вчиться. Показав йому відео - вірш на твої слова з відео, яке побудоване на фотках з його хати-музею, він був приємно здивований, як і гість з Одеси, який гостював у нього. Максим"юк Тарас Іванович: Заслужений працівник культури України, член Національної спілки журналістів і так далі, не буду перераховувати всі його звання і регалії, скажу тільки, що наша людина. Хотів на годину тільки забігти, а пішов від них уже у ніч…
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
