Скрипаль туманних снів – зимовий дощ –

Нанизує печаль мою на струни.

Небесний спів зійшов на ноту «до»,

Старіє від знемоги місяць юний.

Гойдає вітер океан гілля,

А стовбури – мов якорі в минуле.

Під владою чудного скрипаля

Душа в обіймах роздумів заснула.

І почуття застигли, мов кришталь,

Так хочеться зігрітись… хоч від фальші…

Украв туман зіркову пектораль,

Тривога налилась у хмарні чаші.

Зимовий дощ – незвичний музикант.

Легкий мороз лоскоче срібні ноти –

Порошить іній льодяна рука,

Відлунюється в серці гострий дотик…