Ти – ніжна мука, ти – ласкавий біль. Болиш в мені медовими словами. Ти – амфора бездонних божевіль, Що в небесах душі руйнують брами.
Розмила береги ріка бажань, Надихатись тобою я не можу, І ласкою цвіте солодка грань, Від солоду тремтить пелюстка кожна.
Нап’ється ніч цілющої води Із озера хмільного поцілунку. На шкірі – губ невидимі сліди, Як пристрасті гарячі візерунки.
Мою пітьму жагою запали, Як факел божевільний і гарячий. Хай небо сколихне шалений блиск, І хай воно цю пристрасть нам пробачить…
| 
