Радикал фото СМАЙЛИКИ СЛОВНИК
Поезія і проза
Ти більше не шукай мене...
Ти більше не шукай мене, мій друже, На сторінках забутого роману. Я – тінь, що відбивається в калюжі Твоїх болючих сумнівів. Я – рана На спаленому сонцем тілі неба. Із мене виростають протиріччя – В пустелі каяття колючі стебла, І ніжність розпинають на узбіччі… Мій голос розсипається із тріском Мільйонами німих замерзлих птахів. Свідомість обривається так різко І падає душа у вічність прахом… Я – марево у сонному полоні Нездійснених бажань. Я – задзеркалля, Що поглинає у сліпі безодні Твій погляд над розпеченим проваллям.
Категорія: Лілія Ніколаєнко | Додав: lilia (20.03.2012)
Переглядів: 499 | Коментарі: 4
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
1
Sofi
(21.03.2012 17:04)
І ніжність розпинають на узбіччі… - гарний образ, кількавимірний....
Зректися чогось дорогого... Боляче.
Є таке..
Дякую за відгук!
Copyright MyCorp © 2025
Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
останні коментарі
Привіт, напиши
aleks45@ukr.net повну адресу "нової пошти" і номер телефону, і отримаєш.
Книги є! 200 грн примірник. Передзвоніть мені 0971225290
Замовити книгу можна зараз?
Десь років 12 тому написаний. Не є біографічним, хотілося показати персонаж покаяння у такий спосіб. Дякую!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Цікавий твір, нестандартний.
Роками сайт стоїть без діла, але друзі просили його не закривати повністю, бо використовують як архів. Я інколи щось ставлю, бачу перегляди є...
Дякую Олексію! Сподіваюся заходитиму інколи. КАРАНТИН тож хочеться спілкування на поетичну тему. І тобі натхнення.
Андрію, дякую! Уже й не очікував, що хтось сюди поставить вірш, натхнення тобі!