Театр
Вже склали
розклад для війни і миру,
Каміння розкидати
час настав.
Вітає натовп
нового кумира,
Когось ведуть на страту,
хтось програв…
Співають королям
хвалебні оди,
Скликають на
бенкети вірних слуг,
Хтось, як і
завжди, б’ється за свободу,
Комусь земних
блукань замкнувся круг.
Хтось топить у
вині свої невдачі,
Чекає з неба
золотих дарів,
Хтось душу
продає, а потім плаче,
Хтось на землі
без пекла вже згорів…
А я втомилась
п’єси ці дивитись,
Покинути я хочу душний
бал,
І в вітру буревію
попросити,
Щоб цей театр
накрив дев`ятий вал.
Зберу думки,
польоти і падіння,
Поразки й
перемоги, сум і сміх,
Зірки й пітьму,
наївність і прозріння,
Невинну святість
і кульгавий гріх,
Зберу любов і
нелюбов у скриню –
Усе в одну,
закрию і піду…
І дерев`яний ключ
спалю, щоб нині
Вже не зустріть
ні радість, ні біду…
Щоб просто
перейти у вимір інший,
Щоб зникнути в
невіданих світах,
В тих, де немає
кращих, ані гірших,
А вільний кожен,
як небесних птах…
|