Театр

Вже склали розклад для війни і миру,

Каміння розкидати час настав.

Вітає натовп нового кумира,

Когось ведуть на страту, хтось програв…

Співають королям хвалебні оди,

Скликають на бенкети вірних слуг,

Хтось, як і завжди, б’ється за свободу,

Комусь земних блукань замкнувся круг.

Хтось топить у вині свої невдачі,

Чекає з неба золотих дарів,

Хтось душу продає, а потім плаче,

Хтось на землі без пекла вже згорів…

А я втомилась п’єси ці дивитись,

Покинути я хочу душний бал,

І в вітру буревію попросити,

Щоб цей театр накрив дев`ятий вал.

Зберу думки, польоти і падіння,

Поразки й перемоги, сум і сміх,

Зірки й пітьму, наївність і прозріння,

Невинну святість і кульгавий гріх,

Зберу любов і нелюбов у скриню –

Усе в одну, закрию і піду…

І дерев`яний ключ спалю, щоб нині

Вже не зустріть ні радість, ні біду…

Щоб просто перейти у вимір інший,

Щоб зникнути в невіданих світах,

В тих, де немає кращих, ані гірших,

А вільний кожен, як небесних птах…