1. Та ніч була із шоколадним присмаком. Руно бажання гаптувала грація. Який бардак!.. Куняє день невиспаний, Забризкані шампанським декорації.
2. Це знову Ви? Нарешті повернулися! Ну як гастролі по світах зашторених? Ой, ми ж на «ти»! Дощем сплакнула вулиця… Ну що, тоді на брудершафт? Повторимо?
3. Твоє життя – сценарій злого генія. Моє – кораблик у тісному плаванні… Залишилось фальшивити комедії, Збирати по думках жертовні камені.
4. Хоча, давай не будемо лукавити, Не думати про те, що скажуть критики, Врятуємо цей день гіркою кавою, І знов пірнемо у безумні витоки…
5. У мармурі застигли всі філософи, І не рятують мудрими порадами. Привалена душа облуди стосами, Земні ж вистави перетерті правдою.
6. Ні-ні! – мовчи! Не рви пітьму прологами. Твої уста здаються майоранами. Ти молишся спокусі, наче богові, Очима кличеш в море затуманене…
7. Ти – адвокат п’яниць і марнотратників, Розпусник і творець шляхетних проступків. Записуєш на незгорілих клаптиках Уривки заримованого досвіду.
8. Твій німб шаленим місяцем золочений, Я не боюся. Ми ж давно союзники. В тобі побачу тільки те, що хочу я… Для інших залишайся ти розпусником.
9. Так можемо лиш ми… Крізь сльози тішитись. Ми вміємо жаліти всіх без винятку, У милосерді співчувати грішникам, І плакати над жертвами безвинними.
10. Давай разом писати цю історію, Не клястись, не чекати, і не вірити, А просто бути цим натхненням хворими, А просто грати, як лиш ми уміємо…
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
У 2-ому катрені чи не пропустили Ви у фразі "Ой, ми ж «ти»! прийменник "на"?
