Поріжу ніч на спалені листи Без слів і дат, без болю і провини. У книзі долі не було святих. Я докорів нікому вслід не кину.
Душа допита. І німий папір. Прощаю наперед усе, що буде. Зітру любов, зачитану до дір – Сонети щастя між рядків облуди.
Такі, як ми – піщинки в глибині, Що мріють стати перлами в намисті. Та наших мрій праобрази земні, У дзеркалах чужих не мають змісту…
Душа розбита на мільйони зір – Хай мерехтять у вічному склепінні. Поріжу ніч на тисячі зневір, Та в серце не впущу недобрі тіні!
|