Пегасе мій, обпалений вітрами,

Освячений мечами блискавиць!

Мої слова – душі твоєї шрами,

Наш біль тлумачить голос громовий.

Мені тебе все важче приручати,

І між рядками сліз шукати рай.

Та воля, непокірна і крилата,

Натхненням кровоточить із пера.

Мій вірний друже, генію свободи!

Тобі блукати вічно між зірок,

Бо на душі, мов кара й нагорода,

Безсмертя і самотності тавро.

І ти летиш все швидше, мій Пегасе,

Земне тяжіння утрачає сенс…

Наш вимір – поза простором і часом,

У світі нерозгаданих чудес.

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

БАЖАЮ УСІМ В НОВОМУ РОЦІ ПЕГАСА (КОНЯ)

ВПЕВНЕНО РУХАТИСЯ ДО СВОЇХ МРІЙ,

СМІЛИВО ПРИРУЧАТИ КРИЛАТОГО КОНЯ ПОЕЗІЇ,

ТА ДОЛАТИ ВСЕ НОВІ РУБЕЖІ УСПІХУ!

ХАЙ НАТХНЕННЯ НІКОЛИ НЕ ПОКИДАЄ ВАС!!!