Останній вірш. Думок гарячий біль.

Палац вітрів зруйнований прозрінням.

Душа вагітна тишею безсиль.

У серце ж без гріха – летить каміння.

Останній грім розірваних небес.

У літерах-дощах – печальна сповідь.

Не прийме жодна із твоїх адрес

Дарунку запізнілої любові.

Останній Рим ілюзій упаде.

І винесе сумління грізний вирок.

А спокій... Не знайду його ніде.

Та відпущу рядки в далекий вирій.

Останній лист у вічність – епілог,

Тьмяніє дрібно-зоряний мій почерк.

Не буду я у списку перемог.

А ти не вчиниш цей блаженний злочин.