Василю Стусу

Найкращі помирають молодими,

До слави йдуть дорогою страждань.

Величний-бо – не той, хто раб гордині,

А хто життя за істину віддасть…

Великими стають не ті, хто ситі,

Хто в золоті смакує рай земний,

А ті, хто спромоглись для інших жити,

У долі не питаючи ціни.

В Сибірських тюрмах, у засланнях лютих,

Калічилися, заживо гнили.

Словами тяли чорні крила смути,

Щоб свій народ звільнити від імли.

Герої України – в казематах

Нащадкам прокладали світлу путь.

За правду не боялись помирати.

Хай вічно у серцях вони живуть!

Хай подвиг Василя дає нам сили

Пітьму здолати, вийти із біди,

І довести, що маємо ми крила,

Що недарма помер він молодим!